Переважна більшість тренерів, та й досвідчених атлетів, абсолютно впевнені, що можуть грамотно підбирати вправи і будувати ідеальну тренувальну програму. Такі переконання породжують величезну кількість суперечок і розбіжностей в середовищі не тільки спортсменів, але і тренерів. Всі вони пристрасно захищають свої тренувальні схеми, адже вони самі їх розробляли, а тому вони «ідеальні», проте, лише з їхньої точки зору.
Звідки ми знаємо, що наша програма тренувань дійсно краща?
Щоб вважати так, необхідно бути впевненими в її ефективності і знати як буде змінюватися програма і які у зв’язку з цим можуть бути наслідки. Крім того, необхідно враховувати цілий ряд факторів, які найчастіше не враховуються зовсім. А саме:
- Чи враховує програма навколишнє оточення?
- Чи відповідає програма віковій групі атлета?
- Чи відповідає програма рівню тренованості атлета?
- Чи враховує програма час, необхідний для тренування?
І так далі, і тому подібне.
Якщо сформулювати всі параметри тренувальної програми, то їх буде близько 50.
Таким чином, ідеальна програма повинна враховувати не менше 50 ключових змінних. Якщо вирішити дане рівняння, то ми отримаємо більш 3000 різних комбінацій змінних. У зв’язку з цим напрошується цілком логічний висновок – навряд чи хтось з тренерів або атлетів знає всі 3000 комбінацій параметрів і серед них вибирає оптимальний набір. Зрозуміло, що складання «ідеальної» програми в цьому випадку – завдання архіскладне, якщо взагалі здійсненне.
Потрібно сказати, що будь-яка схема тренувань здатна принести короткочасний ефект. Тому більшість атлетів і тренерів у своїй практиці використовують однотипні схеми тренувань, які заганяють в тренувальне плато. Атлети, що погано розбираються в тренувальному процесі як такому, змушені «стрибати» від однієї чудодійної програми до іншої. І все це для знаходження своєї ідеальної програми. Інші ж йдуть шляхом вживання анаболічних стероїдів, які в значній мірі відсувають процес застою. Треті і зовсім суміщають і перший і другий шляхи.
Якщо запитати багатьох самобутніх атлетів і тренерів, то всі в один голос скажуть, що їхні програми в якийсь період приносили результат. Але чи є це доказом їх ефективності?
Слід зазначити, що будь-яка методика тренувань може принести якийсь результат на початковому етапі. Це пояснюється тим, що у новачків завжди буде короткочасний прогрес від використання будь-якої тренувальної схеми, якщо в процесі тренувань вони не отримують травми.
Багато атлетів довгі роки займаються за одними і тими ж схемами, залишаючи незмінними ні число повторень, ні характер навантаження, ні період відпочинку. Зміна такого режиму тренувань на будь-який інший призведе до прогресу, нехай навіть і короткочасного.
Слід зрозуміти, що жодна програма не може бути ідеальною та стандартною для всіх або групи атлетів, оскільки всі люди абсолютно різні – ви не знайдете двох атлетів, які б однаково реагували на одну і ту ж програму.
Організм людини має здатність адаптувати абсолютно до будь якого навантаження і тренувальної програми – коли ця адаптація відбувається, ось тоді настає застій, так зване тренувальне плато.
Отже, можна зробити висновок, що всі методики і програми тренувань слід розглядати тільки як «інструменти», які володіють певною корисністю при правильному використанні і в правильному контексті. Ідеальних програм, систем і методик немає і бути не може, навіть якщо вам кажуть, що програма пишеться чисто під вас, що також не є завжди правдою.
Міняйте програми тренувань, не слід зациклюватись на одній і тій самій протягом тривалого часу, не бійтесь експериментуйте і тоді прогрес не обійде вас стороною.