Генетична обдарованість і програми тренувань

Генетична обдарованість і програми тренуваньБезсумнівно, у кожного з нас є певні вади, закладені в нас на генетичному рівні – з цим не можна посперечатися. Навіть кращим з кращих бодібілдерів довелося виправляти в собі різні недоліки, і вони цілком справлялися з цим за допомогою посилених тренувань. Наприклад, Арнольд Шварценеггер з народження володів слабкими литками. А Ларі Скотт, незважаючи на свої вузькі плечі, зміг отримати почесний титул «Містера Олімпія». Отже, якщо за допомогою силового тренінгу і не можна повністю змінити своє тіло, то, у крайньому випадку, можна багато чого змінити в кращу сторону.

Перш ніж намагатися зробити неможливе, слід зрозуміти, що на світі немає двох людей з абсолютно однаковою м’язовою силою і здатністю до їх розвитку. Кожна людина унікальна. Отже, шанс стати схожим на свого кумира ще менший, ніж виграти у лотереї. Та й головне тут – не обсяг мускулатури, а спадковість і пропорції скелета.


Такі недоліки, як занадто короткі ноги, занадто вузькі плечі, асиметричні права і ліва частина тіла виправити, природно, не вийде, як би наполегливо не займався спортсмен. Але цілком можна приховати ці вади, створити ілюзію ідеального тіла. Це завдання по плечу наполегливій людині.

Наприклад, уявімо собі бодібілдера з дуже вузькими плечима. Такій людині потрібно методично працювати над дельтоподібними м’язами, а про руки можна навіть тимчасово забути. Якщо у нього будуть сильно накачані руки, то вони будуть виставляти грудну клітку в ще більш непривабливому світлі.

Є ще одна проблема: сила м’язів залежить від того, де прикріплені їх сухожилля до кісток. Якщо змінити точку дотику сухожиль і м’язів на 4/10 міліметра, то м’яз може стати сильнішим у два рази. Так що, м’язовий потенціал кожної людини може змінюватися дуже істотно.

За допомогою електроміографії спортивними лікарями було встановлено, що кардинально змінити м’яз, його форму, просто неможливо. Так, вчені виміряли біопотенціал при скороченні м’язів і визначили, скільки волокон м’язів було задіяно при виконанні всіляких варіантів підйому гантелі на біцепс.

Вони очікували, що різні види підйому на біцепс змусять виникнути електричне поле в різних частинах біцепса. Але виявилося, що всі вправи навантажують біцепс приблизно однаково на всій його довжині. Не було ніякого скорочення якоїсь однієї частини біцепса. Тобто, підйоми штанги на біцепс вплинуть на його форму так само, як і підйоми на лаві Скотта.

Потрібно визнати, що не всі фізіологи вірять в правильність висновків, зроблених на основі електроміографії. Вони так обережні, перш за все, тому, що ЕМГ не фіксує різницю між звичайним скороченням м’язу і скороченням цього ж м’язу в розтягнутому положенні. Наприклад, при підйомі на біцепс на лаві Скотта біцепс починає скорочуватися розтягнутим, а цього ефекту не спостерігається в концентрованих підйомах на біцепс. Значить, кожна з цих вправ повинна впливати на біцепс по-своєму. І, значить, щоб встановити, наскільки ефективний той чи інший метод для конкретної людини, потрібно випробувати декілька програм – як відомо, лише практика може бути критерієм істини. Тому людина, яку природа обдарувала не дуже щедрим генетичним потенціалом, повинна бути відкритою новим методикам, в іншому випадку вона навряд чи зможе домогтися якихось високих результатів.


Сподобалась наша стаття? Поділись із друзями, підтримай проект:

Ще більше цікавих статей про бодібілдинг:

Напиши свій відгук:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *