Досвідчені спортсмени стверджують, що найбільш важливим параметром успішних тренувань є їх регулярність. Дійсно, тут все цілком очевидно – тренуйся постійно і результат сам прийде до тебе в руки. Але ось тут власне і починається найцікавіше: деякі спортсмени в принципі не можуть місяцями і роками дотримуватися жорстких вимог спортивного розкладу, і якщо хтось із них і залишається в бодібілдингу, то його тренування мають помітно «рваний» у часі характер. Інші навпаки, слідують відомій рекомендації настільки фанатично, що навіть після декількох років тренувань вони можуть похвалитися відсутністю навіть одного пропущеного тренування, незважаючи на багатоденний тренувальний спліт.
Об’єднує і перших і других одне – нерозуміння того, що для найкращого, і якнайшвидшого, результату важливіше не слідувати внутрішнім переконанням, часто спонтанного характеру, – пропускати або не пропускати тренування, робити це по настрою або за своєю примхою, а навпаки, необхідно знайти «золоту середину», яка дозволить і довго тренуватися і не перевантажувати зайво власну психо-емоційну сферу. Чудово, що пошуки цієї самої «середини» лежать не в площині психології, а скоріше, у сфері фізіології.
Мова йде про те, що пропуски в тренуваннях, або, вірніше сказати, сплановані перерви і відпустки, найперше повинні служити спільній меті тренування – своєчасному і повноцінному відновленню. А в цьому питанні нічого не може бути зайвим.
Навантажуючи на тренуваннях скелетні м’язи, зв’язки, сухожилля і навіть скелет, атлет просто зобов’язаний надати власному організму час для цілющої регенерації. У якості ж інструментів для отримання такого результату від роботи, в його розпорядженні харчування й час для відновлення, причому, і те й інше знаходиться в повній компетенції спортсмена. Мало того, тільки бодібілдер, навіть іноді вдаючись до консультацій ззовні, може зі стовідсотковою часткою ймовірності сказати, пройшло чи не пройшло відновлення всі свої стадії. Це потрібно лише для однієї мети, щоб навантаження в залі не просто навантажували тіло, а грамотно чергувалися з процесом його відновлення, які мають для зростання м’язової маси і силових показників значення не менш істотне, ніж сам тренінг. З цієї значущої причини тренувальний спліт завжди повинен бути складений з урахуванням персональних потреб конкретної людини у відновленні. Інакше успіху їй у бодібілдингу не бачити.
Але і цього людському організму буде замало. Здійснюючи багатомісячні нападки на ресурси власного організму, культуристи навантажують тим самим не тільки опорно-руховий апарат. У режимі високої інтенсивності трудиться весь організм: органи травлення, серцево-судинна і дихальна системи, і що більш важливо для спортсмена, зацікавленого в результатах не менше, ніж у своєму здоров’ї, – це складна система гормональної регуляції організму. І коли мова заходить про відновлення, то забувати про відновлення органів життєдіяльності і роботи залоз внутрішньої секреції просто не можна і це буде чревато виходом організму із ладу, першими вірними ознаками якого завжди служить падіння результативності тренінгу, занепад настрою і сил, одним словом, всі ознаки перетренованості.
Для того ж, щоб включити цей важливий момент повноцінного відновлення організму від важких і тривалих тренувань, необхідно внести в програму спеціальні періоди повного відпочинку від навантажень, будь-яких: анаеробних і аеробних. Давши тим самим тілу і розуму час відновитися до колишнього рівня своєї працездатності, а також додатково зміцнити свої запаси міцності для нових, майбутніх навантажень. Для цього багато не треба – достатньо раз на три-чотири місяці перериватися для відновлювальної відпустки, бажано, завершуючи таким чином черговий тренувальний цикл.
Дуже цікавий та корисний сайт. По кілька разів перечитую окремі публікаціі. Сайт потрібний як новачку так і спортсмену який досяг певних результатів. Чекаю нових публікацій.