Давайте сьогодні більш детально розкриємо таке поняття, як сила м’язів і те, чим вона визначається, що ж таке сила м’язів і в чому вона вимірюється?
У чому вона вимірюється сила, не настільки важливо, а що це таке, думаємо, що ви самі розумієте. Це, природно, енергія, яку м’яз здатний відтворити в певний момент часу. Є різного роду сила: короткочасна (пауерліфтинг, наприклад), середня за часом (у гирьовому спорті) і довготривала (легка атлетика). Всі ці різновиди силових властивостей м’язів визначаються використанням конкретного джерела енергії. Тобто, в пауерліфтингу -це одне джерело, а в легкій атлетиці – зовсім інше, як би парадоксально це не звучало. Для того, щоб це зрозуміти, читайте далі.
Джерела м’язової сили.
Універсальним джерелом сили м’язів (енергії) є молекула АТФ (аденозинтрифосфат). Ці молекули знаходяться в м’язах у досить обмеженій кількості (як, власне, і всі інші) і м’язи використовують для скорочення 3 основних джерела енергії, які й синтезують ту саму АТФ під час роботи:
- Креатинфосфат
- Глікоген
- Окислення органічних речовин
При чому відбуваються ці процеси по черзі. Але, зовсім не так, щоб коли один закінчився і різко почався інший. Вони постійно переплітаються один з одним, але в моменти роботи основного джерела, інші практично неефективні.
Сила м’язів і розщеплення креатинфосфату.
Ні чого не нагадує? Звичайно, всім нам відомий креатин. Саме від його концентрації в крові визначається запас креатинфосфату, зокрема в м’язах і саме від нього залежить першорядна, вибухова сила м’язів.
Креатинфосфат розщеплюється на креатин і фосфатну групу, яка і прикріплюється до АДФ (аденозінфосфати), утворюючи АТФ, тобто енергію. Таким чином, найпершим і моментальним джерелом енергії є креатинфосфат. Витрата його обумовлена навантаженням на м’яз. Тобто, якщо важкоатлет робить ривок, він використовує свій креатинфосфат на максимумі, для конкретного часового проміжку, відповідно до ступені тренованості організму. Триває його дія приблизно до 30 секунд (при важких навантаженнях він може закінчиться і в три рази швидше, наприклад, при присіданні з важкою вагою, на 2 – 4 повторення), після чого більш виражено запускається процес гліколізу, що в другу чергу визначає силу м’язів.
Примітка: якщо креатинфосфат закінчився на 10 секунді, коли ще гліколіз і окислення не «вступили в реакцію», енергодефіцит призводить до розриву міофібрил, тобто до мікротравм.
Сила м’язів, гліколіз.
Гліколіз – це реакція розщеплення глікогену, який так само міститься у нас в м’язах. Він розпадається до однієї молекули глюкози і двох молекул молочної кислоти, і дуже швидко і ефективно постачає організму АТФ. Він в другу чергу визначає силу м’язів. Так само як і розщеплення креатинфосфату, гліколіз не вимагає участі кисню.
Примітка: у момент гліколізу, виділяється молочна кислота, до того ж вже майже «розкрутився» процес окислення, що робить вплив на скупчення в м’язах молочної кислоти. Якщо в цей період 40 – 60 секунд відбувається відмова, то із за блокування м’язів кислими продуктами, а не мікротравмами через відсутність енергії. У бодібілдингу це має принципове значення, так як саме мікротравми більшою мірою визначають ріст м’язів.
Сила м’язів, окислення.
Далі йде окислювання. Воно відбувається в мітохондріях і, на відміну від двох попередніх способів, вимагає участі кисню. Настає воно приблизно через хвилину тренування. По суті, це джерело енергії для аеробного навантаження, що дозволяє вам бігти довгий час. На початку окислюється глюкоза, а потім, коли кисню не вистачає, окислюється жир, як більш енергоємний матеріал.
Саме цими факторами і визначається сила м’язів. Тобто, спочатку – це запаси креатинфосфату і глікогену як у м’язах, так і в інших органах, і що так само залежить від здібностей організму в доставці кисню, утилізації молочної кислоти і так далі. Все це і тренується нами. І з часом і в міру росту м’язів, сила м’язів стає вище, за рахунок гіпертрофії (зростання) меофібрил і більшого запасу «енергетичних» компонентів.