Більшість тренерів і досвідчених спортсменів не рекомендують виконувати станову тягу і присідання в один і той же день. Навіть більше того, обидві вправи розділяються одним тренуванням і парою днів відпочинку. Виняток становлять лише змагання, але й там станова тяга відділена від присідань жимом.
Чому така тенденція до розділення вправ по днях? Все дуже просто, обидві вправи сильно навантажують поперековий відділ спини, хоч і по-різному. Станова тяга дає динамічне навантаження, присідання – статичне.
Як показує практика, динаміка та статика здатні разом творити дива. Розумна суміш призводить до прискорення темпів росту м’язової маси і сильного зміцнення м’язів, підвищенню їх силових показників. Але у випадку з попереком ситуація дещо інша, через великі ваги в обох вправах, коли навіть кожна з них окремо може викликати сильний м’язовий стрес.
Через це, поєднання станової тяги й присідань в один день часто призводить до травм спини, того, що спортсмени називають терміном «зірвав спину». На відновлення потім підуть місяці, якщо повне відновлення спини взагалі буде можливо. Як показує практика, раз зірвана спина дає про себе знати знову і знову.
До того ж, напруга м’язів спини під час виконання присідань істотно знижує результативність станової тяги. Виходить так, що спортсмен змушений працювати з меншою, ніж зазвичай вагою, що обов’язково позначиться на силових показниках у майбутньому. Виходить так, що прагнучи до високих показників витривалості поперекових м’язів завдяки суміші статичного та динамічного навантаження, ми багато втрачаємо в силі.
Соглашусь! сами по себе рассматриваемые упражнения очень травмоопасны. В один день их нельзя совмещать, больше эффекта будет, если данные упражнения делать в разные дни!